Бути з людьми, яких любиш, — каже Лабрюйєр, — це все, що нам потрібне. Мріяти, говорити з ними, мовчати біля них, думати про них, думати про речі байдужіші, але в їхній присутності — чи не все одно, що робити, аби бути з ними.
Іноді людина буває старша за свою зовнішність.
У житті бувають захоплення, які розбурхують мозок і почуття, розум і серце. Але є таке кохання, яке не хвилює, — воно проникає в глиб людини і вмирає лише разом із істотою, в якій пустила коріння...
Беріть від кохання те, що твереза людина бере від вина. Не стаєте пияком.
Можна двадцять років вагатися перед тим, як зробиш крок, але не можна відступити, коли вже зроблено.