Це банально, але суть ось у чому: тобі тоді буде добре, коли ти сам будеш добрим. Гарним? Точніше, чесним. Не за кримінальним кодексом чесним – я могилу можу пограбувати, мідяки з очей у мертвого зняти, якщо гроші потрібні, щоб скрасити життя, – перед собою треба бути чесним. Можна ким завгодно бути, тільки не боягузом, не удавальником, не лицеміром, не повією - краще рак, ніж нечесне серце. І це не святенництво. Проста практичність. Від раку можна померти, а з цим взагалі не можна жити.

... ми стали розуміти один одного так глибоко, що могли обходитися майже без слів; у наших стосунках панував той лагідний спокій, який приходить на зміну нервовому бажанню утвердити себе, напруженому балаканину, коли дружба швидше поверхнева, хоча здається гарячішою.