Смерть – справа самотня.

Я не озирався: я давно з досвіду знав, що варто подивитись на когось — і не обминути розмови.

Він не впевнений, що знаю я, і я теж у цьому не вірний, і обидва ми намагаємося здогадатися, чи не озброєний інший.
- І обидва ми труси! - Сказав чужинець. — І обоє боїмося випробувати одне одного.
Морж йшов далі. Устриці йшли за ним.

Я не здивувався. І сам дивувався з того, що не був здивований.