Життя - порожнє. Але відомий порятунок, звичайно, є.

Коли довго дивишся на море, починаєш сумувати за людьми, а коли довго дивишся на людей – морем.

Безліч речей проноситься повз нас... Їх нікому не схопити.

... стає моторошно при думці про те, що залишиться від мене, коли доведеться зустріти смерть.

Я розділив свій блокнот лінією на дві половини і виписав у праву все, чого досяг за цей час, а в ліву все, що втратив. Втратив, розтоптав, кинув, приніс у жертву, зрадив... До кінця перерахувати так і не зміг!

Мені іноді здається, що я старію щогодини. І що найстрашніше, так воно і є.

Брехня і мовчання — два тяжкі гріхи, які особливо буйно розрослися в сучасному людському суспільстві. Ми справді багато брешемо — або мовчимо.
Але з іншого боку, якби ми цілий рік говорили — причому тільки правду і нічого крім правди — то як знати, може, правда й втратила б усю свою цінність...

Але настає час, коли кожен повертається на своє місце. Тільки мені нема куди повернутися. Знаєш, є така гра – всі навколо стільців бігають, потім сідають – а одному стільця не вистачає.

У романі Щура я б відзначив два позитивні моменти. По-перше, там немає сцен сексу, а по-друге, ніхто не помер. Ні до чого змушувати людей помирати чи спати з жінками – вони цим зайняті й без того. Така порода.

Коли я проходжу під Емпайр Стейт Білдінг, завжди відкриваю парасольку. Люди згори так і сипляться.