Якщо американське суспільство стурбоване постійними розвагами, аніж процесом обрання власної влади, то й преса зациклена не на політичних поглядах та програмах, а на особистостях політиків.

Для повсякденного існування, перенасиченого картинками та«фішками», інтелектуальне життя стає безнадійно сповільненим та обтяжливим. У світі відеоігор інтелектуальна практика — копітки пошуки істини, чесне зіставлення різних гіпотез, повага до складнощів, небажання робити поспішні висновки виглядають розумовою відсталістю.

Якщо розглядати американський університет не як громадську установу, а як бізнес (що ближче до істини — університети одержують із кожного студента 30000 доларів на рік, а це прийнятний річний дохід сім'ї з трьох осіб), то ці цифри багато що пояснюють. Університетам невигідно підтримувати свої стандарти — їм вигідно підтримувати престиж, а це не завжди те саме.

До семирічного віку, поки я жила в Москві, мені вселяли, що книги, наука, вченість - це добре. Тому, коли я переїхала в Америку, я була дуже здивована, дізнавшись, що книги — це зайве, сумнівне, мало не ганебне.

У будь-якій країні та у будь-якому середовищі існує свій інформаційний етикет. Якщо більшість правил того чи іншого інформаційного етикету засновані не на етичних, а на політичних табу, то цей етикет є антиінтелектуальним.

Мета телебачення — бути повсюди; не просто захаращувати довкілля, але бути нею...

Телебачення не просто«в ефірі», воно є той ефір, який ми вдихаємо.

Коли людина стає журналістом, від неї вимагають самообмеження і поза редакцією. Будь-яка ініціатива, не пов'язана із«завданнями редакції», визнається такою, що вступає в конфлікт із професійними обов'язками журналіста.