... Спускалася ніч, і часом ми знову прокидалися, але не зовсім, ми лише торкалися один одного, і тільки руки наші оживали зовсім ненадовго, ми були такі близькі і шепотіли спросоння:«о ти, кохана» і«як я люблю тебе» і«я не хочу ніколи більше бути без тебе»...
Твоє щастя це моє щастя, і твій сміх це мій сміх, і твоя радість моя радість. І ще я хочу зробити тебе веселою, і щоб ти знала: я завжди з тобою, поряд я чи ні.
Сьогодні вранці я був просто паралізований пристрасним тугою по тобі.
У людині тобі належить лише те, що ти в ній зрадив...
Потрібно мати сильне серце, щоб жити без коріння та на самоті.
Найтерплячіша з усіх різновидів туги — спати під твоєю ковдрою...
Для мене більше, ніж щастя, якщо ти любиш мене; для цього просто немає іншого слова, ніж«захоплююче», воно вистачає і захоплює мене, воно бере мене в лещата, в кільце, і піднімає мене, і робить все, на що я здатний і що можу, незрівнянно сильніше і реальніше, і нереальне, і більше.