Ми – люди. Над нами не владні закони числа та простору. Фізик у своїй мансарді, завершуючи розрахунки, тримає на кінчику пера долю цілого міста. Хворий на рак, що прокинувся вночі, – осередок людського страждання. Можливо, один шахтар вартий того, щоб загинула тисяча людей. Коли йдеться про людину, я відмовляюся від цієї жахливої ​​арифметики. Нехай мені кажуть:«Що означає якась дюжина жертв у порівнянні з усім населенням? Що означає кілька спалених храмів, якщо місто продовжує жити? Де ж терор у Барселоні? Я відкидаю такі масштаби. Духовний світ людини недоступний до складного метра.

Ніжність народжується лише з поваги до особистості. Ніжність звиває гніздо з дрібниць — кумедний рисок обличчя, дрібниць. Втрачаючи друга, оплакуєш, можливо, його недосконалість.