Марнославство, марнославство і марнославство скрізь — навіть на краю труни і між людьми, готовими до смерті через високе переконання. Марнославство! Мабуть, воно є характеристичною рисою та особливою хворобою нашого століття. Чому між колишніми людьми не чути було про цю пристрасть, як про віспу чи холеру? Чому в наш вік  є тільки три роди людей: одних — тих, хто бере початокмарнославства як факт необхідно існуючий, тому справедливий і вільно підпорядкованих йому; інших — тих, хто приймає його як нещасну, але непереборну умову, і третіх — несвідомо, що рабськи діють під його впливом? Чому Гомери і Шекспіри говорили про любов, про славу і страждання, а література нашого століття є лише нескінченна повість«Снобсів» і«Марнославство»?