Ми завжди перебільшуємо. Говоримо, що все скінчено. Слухаємо тужливі мелодії індіанської флейти. Живемо одні, щоб довести насамперед собі, що можемо. І все ж таки дивимося на першого зустрічного, як би все ще можна було почати спочатку.