Церква є єдино поетичним, єдино глибоким на землі. Боже, яке безумство було, що років 11 я робив всі зусилля, щоб її зруйнувати. І як добре, що не вдалося. Та чим була б земля без церкви? Раптом знепритомніла б і похолола.

Ніяка людина не варта похвали. Кожна людина гідна лише жалю.

Душа є пристрасть.
І звідси віддалено і високо:«Я вогонь поїдає» (Бог про Себе в Біблії).
Звідси: талант наростає, коли наростає пристрасть. Талант є пристрасть.

Мені власне неприємні ті недоліки, яких я не маю. Але мої власні недоліки, коли я їх зустрічаю в інших, не противні. І я б їх ніколи не засудив.
Ось межа будь-якого судження, тобто що вона«компетентна» або«некомпетентна»; на скільки "на нього можна покластися". Усі ми«з хвостиками», але зверненими у різні боки.

Слава - змія. Та не торкнеться ніколи її укус.

Щоправда вище сонця, вище неба, вище бога: бо як і бог починався б з правди – він – не бог, і небо – трясовина, і сонце – мідна посуд.

Вічно мріє, і завжди одна думка: як би ухилитися від роботи.

Література вся святослів'я... Майже вся... Винятків убивчо мало...

Хто любить народ російський – не може не любити церкви. Бо народ та його церква — одне. І лише у росіян це — одне.

Два ангели сидять у мене на плечах: ангел сміху та ангел сліз. І їхнє вічне суперечка — моє життя.