Він перебуває в тому стані духу, в якому ми бажаємо тим сильніше уникнути всіх, чим більше нас шукають.

Тут вічний відпочинок для мене розпочнеться.

І тут струсну ярмо зловісних зірок

З утомленої шиї. — Ну, востаннє,
Очі, дивіться; руки, обіймайте!

Ви, губи, життя дверей, поцілунком

Скріпіть договір з корисливою смертю! —

Прийди, вожатий гіркий і смердючий,

Мій керманич безнадійний, і розбий

О каміння гостре худий човен!

П'ю за кохання моє!

Сто тисяч разів прощай!

Шукати того марно, хто хоче, щоб його знайшли.
(Навіщо шукати того, хто знайдено бути не хоче?)

Кохання багатше ділом, ніж словами: не прикрасою — сутністю пишається.

Прощай, прощай, а розійтися немає  сечі,
так і стверджувати б повік:«На добраніч...»

Моє кохання без дна, а доброта — як широка морська.

Чим краще мета, тим цілимося ми метче.

Прощай! Не знаю,
чи побачимось знову. Холодний страх
Пронизує кров.

Кохання ніжне? Вона  груба та зла.
І колеться, і печеться, як тернина.