Заради Бога, дай мені руку: я тону.

Вона слухає та розуміє — рідкісна гідність у наших жінках.

Читання Річардсона дало мені привід для роздумів. Яка жахлива різниця між ідеалами бабусь та онучок!... тим часом роль жінок не змінюється. Кларисса, крім церемонних присідань, все ж таки схоже на героїню нових романів. Чи тому, що способи подобатися в чоловікові залежить від моди, від хвилинної думки... а в жінках — вони ґрунтуються на почутті та природі, які вічні.

Дурна як істина, нудна як досконалість. Чи не краще: нудна як істина, дурна як досконалість. Те й інше схоже на думку. Попроси В. знайти перший вірш і відтепер вважати мене поетом.