Є речі, які справді чіпають душу. Це може бути пісня, яка змушує нас плакати. Або книга, яка відкриває нам новий погляд на світ і змушує замислитись — хай навіть і не надовго — про такі речі, про які ми просто не думали раніше. Це може бути вірш, який наповнює нас радістю життя, або танець, що змушує нас на хвилину забути про те, що колись ми всі помремо.

Вона занурюється у сон. Реальності більше немає. Є тільки світ сновидінь, що стає для неї дійсністю. Світ сновидінь, схожих на ті тривожні сни, які вона  бачила у дитинстві. Коли вона  бігла кудись ніби крізь дрімучий ліс  або похмурий лабіринт, а за спиною чувся тупіт копит якогось величезного звіра - страшної і шаленої істоти, яка наздоганяла її і врешті-решт наздоганяла, хоч би як вона петляла і не заплутувала сліди..
Розум пильної людини сприймає ідею сну та сновидінь. Але для сплячого немає  пробудження від сну, немає  реального, немає здорового глузду. Є тільки один божевільний сон, сповнений страху, що кричить.

Норман раптом зрозумів, що знає всю цю дурну стару пісеньку напам'ять. Що ж це за життя, коли ти не можеш згадати хрінова квадратне рівняння або форму французького дієслова avoir вже через два роки після закінчення школи, зате - навіть коли тобі вже під сорок - пам'ятаєш кожне слово з безглуздих пісеньок своєї юності?

Якби наші бажання були свинями, магазини билися від шинки.