Моє серце притихло, йому захотілося трохи помовчати. Воно чекало... Моє серце знову заговорило, повільно і жарко... Моє серце скрикнуло в грудях. Зойкнуло голосно, пронизливо.

Література, розмірковував я, сповнена людей, які борються з суворими, непримиренними противниками. Мозок, м'язи - всі звертають на боротьбу проти будь-яких перепон, доки не переможуть або самі не програють. Але ж у мене ніяких ознак зовнішнього конфлікту. Те, що мене гризе гострими зубами, гризе зсередини, і, крім мене, тільки лікар-психолог розгляне всі мої подряпини. Звичайно, мені від цього не легше.