Безумству хоробрих співаємо ми славу!
Безумство хоробрих - ось мудрість життя! О сміливий Сокіл! У бою з ворогами витік ти кров'ю... Але буде час — і краплі крові твоєї гарячої, як іскри, спалахнуть у темряві життя і багато сміливих сердець запалять шаленою жагою волі, світла!
Нехай ти помер!... Але в пісні сміливих і сильних духом завжди ти будеш живим прикладом, закликом гордим до свободи, світла!
Безумству хоробрих співаємо ми пісню!

Народжений повзати – літати не може.

Літай чи повзай, кінець відомий: всі в землю ляжуть, все прахом буде.

А що він бачив, померлий Сокіл, у пустелі цій без дна та краю? Навіщо такі, як він, померши, бентежать душу своєю любов'ю до польотів у небо? Що їм там зрозуміло?