Зрештою, усі люблять скандали.

... Не можна по собі міряти решту. Кожен чинить по-своєму.

Ви прокинулися як завжди, умилися, поснідали, одягнулися і пішли на станцію. Занурилися в переповнену електричку і поїхали на роботу. Все так просто. Ранок, схожий на багато інших. Ще один непомітний день у потоці життя.

Жити, не визнаючи у собі глибоку душевну рану, у сенсі може бути небезпечним.

Як не пригнічуй свідомість, тіло реагує природним чином.

Життя на самоті нудне до неможливості.

Нема чого піддаватися! Адже коли нагадують про наслідки, мимоволі поступово починаєш піддаватися.

Людська пам'ять є не що інше, як особиста інтерпретація події, що мала місце . Так, наприклад, через механізм пам'яті ми іноді редагуємо події так, щоб вони стали зрозумілішими, опускаємо небажані моменти, міняємо події місцями за часом, робимо доповнення, змішуємо свої спогади зі спогадами інших. І все це відбувається цілком природно та несвідомо.

Страх зарину - того роду, що досі не був виражений словами. Подібні події безпрецедентні, і пережитий тоді страх не описується. А оскільки його неможливо висловити у словах, залишається лише відчути на собі.

Чим більше заглиблюєшся в комп'ютер, тим більше втрачаєш зіткнення з реальністю.