Мені спало на думку нове вираження, яке непогано розкриває співвідношення між«класичним» і«романтичним». Класичне називаю я здоровим, а романтичне хворим.

У світі явищ так само неможлива справжня втрата, як і дійсне придбання.

Воля, цей корінь інтелекту, протидіє будь-якій діяльності, спрямованої на щось інше, крім її цілей.

Релігійне почуття неосяжне: від повного самозабуття до самообожнення.

Щоб подолати варварів, треба протиставити їм закон непереборний, надлюдський закон Бога.

Тільки юність знає все, зрілість вже все підозрює, старість у все просто вірить.

Можливо, саме в музиці душа найбільше наближається до великої мети, до якої, будучи одухотворена поетичним почуттям, вона  прагне, — до створення неземної краси.

Народ не повинен знати багато чого з того, що є істина, і повинен вірити у багато що таке, що є брехня.

У кожній людині живе неандерталець і Гете, і ще невідомо, кого більше.

Воля - дно  душі, підсвідомість, спосіб виживання, рушій егоїзму. Воля - глибина, сутність, першооснова. Розум - поверхнева оболонка волі, він насамперед і ковзає по поверхні, рідко проникаючи у сутність.