Наталія Тимошенко. Прокляття Празької синагоги
Складно щось приховувати, коли власне обличчя здає тебе з тельбухами.
Складно щось приховувати, коли власне обличчя здає тебе з тельбухами.
У глибині душі вона завжди заздрила чоловікам, бо їм легше з віком виглядати лише привабливіше і мінімальних зусиль вистачає, щоб ніхто не зміг зрозуміти, чи сорок тобі чи вже п'ятдесят.
Люди — найуразливіше місце будь-якої системи безпеки.
Коли є з ким розділити відповідальність, завжди трохи легше.
Жалість, поряд із захопленням і благородністю, прекрасна основа для кохання.
Він намагався вгадати, чого від нього чекають, і виправдати ці очікування. Він завжди прагнув догодити обом і найбільшим випробуванням йому ставали ті моменти, коли бажання очікування батьків розходилися.
А ти не можеш без місії, га? Тобі обов'язково треба вірити в те, що ти створений для чогось.
Мені хотілося б, щоб у моєму житті і моєї смерті, якщо вже так судилося, був якийсь сенс.
Ти був такий, про який дівчата мріють у дитинстві: добрий, чесний, дбайливий, уважний, вірний, дуже милий і веселий. Тільки я по-справжньому не цінувала цього тоді. В юності тягне на негідників, а такі якості починаєш цінувати з роками.
Наші життя і наші смерті — просто безглузда випадковість. Вони не мають жодного сенсу. Жодного призначення. Є тут і зараз, і цим треба вміти насолоджуватися. А не похмуро чекати фінішу, сподіваючись на те, що він виявиться феєричним.