Більшість людей щиро вірять, що все погане, що відбувається з іншими, ніколи їх не торкнеться. І більшість нещасть трапляється з ними не тоді, коли вони чують недобре, збираються і мобілізують усі свої сили та увагу. Вони трапляються тоді, коли, відчувши себе у безпеці, людина розслаблюється.

Деталі навколишнього світу часто вислизали від уваги, події швидко зникали з пам'яті. Може бути, проблема була в тому, що з кожним роком вона  все більше відгороджувалась від світу реального, перетворюючись на самітницю, і все більше занурювалася у світ віртуальний, де були її робота, хобі та спілкування з людьми. В результаті світ реальний став для неї чимось подібним до нескінченного нудного серіалу, який вона  ніби багато літо дивилася по інерції. Зовсім кинути не виходило, але якісь епізоди цілком можна було пропустити, а запам'ятати деталі зовсім не потрібно.