Проходить запал юнацьких років; настає вік змужніла, вік обдуманості, зрілого міркування, досвіду та смиренності бурхливих поривів уяви та почуттів. Тепер не будує людина мрійливих планів, не рветься на неможливі подвиги, не прагне охопити собою весь світ. Ні, обережно і пильно оглядається він навколо себе, довго думає над своїм рішенням; хоче йти вперед, але не стрибками, а твердою, повільною ходою.

Завжди і в усіх народів література була відбитком народного життя, виразом суспільних потреб.

Наприкінці минулого століття Карамзін, говорячи про російську літературу, зауважив, що публіка найохочіше читає романи і повісті. І досі в нашому суспільстві спостерігається те саме явище.