Коли у тебе велике горе, дрібних неприємностей уже не помічаєш.

Я синьйор Помідор.
Червоний я пишний.
А служу я з давніх-давен
У поміщиць — Вишень. Щороку я від мешканців -
Буряки та салати,
Від бобів та огірків
Вимагаю квартплати. Їжджу до гарбузів-бідняків
І до багатих динь,
Перший гріш беру я сам,
Два везу графиням. З кожною годиною я росту,
Наливаючись соком,
Тому що на посту
Знаходжусь високому! Я — випещений помідор
З атласною шкірою,
І вступати зі мною в суперечку
Овочам небезпечно!

Вона дуже любила лікуватися, і варто було їй почути назву якоїсь нової хвороби, як вона зараз же знаходила її у себе. Адже графиня була така багата, що витрати на лікарів і ліки її анітрохи не лякали.

Спати — це лише час гаяти: адже коли я сплю, я не можу їсти!

На минулому засіданні суд ухвалив, що не тільки земля, а й повітря на селі є власністю графинь Вишен, і тому всі, хто дихає, повинні платити гроші за оренду повітря. Раз на місяць кавалер Помідор обходив сільські будинки і змушував селян глибоко дихати у їхній присутності. По черзі він вимірював у них обсяг грудей після вдиху та видиху, потім робив підрахунок і встановлював, яка сума належить з кожного споживача повітря.

— Вирушай ти бродити білим світом, навчися розуму.
— У... Як мені вчитися? Книжок-то у мене немає, та й купити їх нема на що.
— Не біда, життя навчить.

— Врятуй мене, боже, від друзів, а від ворогів я вже якось сам позбавлюсь!
Принц Лимон був, по суті, правий. Друзі у принців завжди бувають небезпечніші за ворогів.