Чим більше тобі самотньо, тим уперше ти уникаєш спілкування з іншими, поки не починаєш взагалі сприймати людство як якесь чужорідне плем'я, чиї звичаї та мова для тебе темні і незрозумілі.

Місяць завжди заздрить денній спеці, а сонце вічно сумує за тим, що приховано в темряві.

Коли людина дійшла до крайності, це вчуєш за версту.