Щодо істини, то, звичайно, якщо при осягненні будь-якої істини ми знаходимо доти не помічену гармонію, то відразу ж відчуваємо істинно поетичне почуття; але почуття це відноситься лише до самої гармонії і жодною мірою не до істини, яка лише послужила виявленню цієї гармонії.

Якийсь безсмертний інстинкт, що гніздиться глибоко в людському дусі, це, попросту кажучи, почуття прекрасного.