Він допомагав Шаверні з старанністю і відданістю, які ви теж, можливо, зустрінете в житті, якщо будете чоловіком гарненької жінки.

Якби вона заглибилася у свої спогади, вона  пригадала б, що він колись був їй приємний, але тепер він здавався їй нестерпним, все в ньому відштовхувало її. При погляді на те, як він їв, пив каву, говорив, з нею робилися нервові судоми.

Першим почуттям його була радість побачивши друга ; другим - жаль (гідна людина!), Що його відірвали від книги; третім — покірність обставинам та повна готовність бути гостинним господарем.

Пояснити шлюб двох молодих людей, які не мають нічого спільного, — це досить складне завдання.

Вона вміла бути люб'язною з усіма, і з усіма однаково.

Така вже дивність людського розуму, пов'язувати іноді з тяжкими враженнями ласкаві образи.

Він свято вірив, що дружина живить до нього спокійну дружбу (він занадто був філософом, щоб вважати себе коханим, як у перший день подружжя), і ця впевненість не приносила йому ні задоволення, ні прикрості: він легко примирився б і зі зворотним становищем.

Через кілька місяців після весілля всі чудові якості Шаверні значною мірою втратили свою цінність.

Жюлі де Шаверні була заміжня близько шести років, і ось уже п'ять з половиною років, як вона зрозуміла, що їй не тільки неможливо любити чоловіка, але навіть важко плекати до нього хоча б деяку повагу.