Олександр Сергійович Пушкін. Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна
Марія Гаврилівна була вихована на французьких романах і, отже, була закохана.
Марія Гаврилівна була вихована на французьких романах і, отже, була закохана.
Серце її сильно билося, не знаючи, чому; але страх, що супроводжує молоді наші прокази, становить і головну їхню красу.
Таємниця, якого б роду не була, завжди обтяжлива жіночому серцю.
Совість її ремствувала голосніше її розуму.
Багато їх у Петербурзі, молоденьких дурниць, сьогодні в атласі та оксамиті, а завтра, подивишся, метуть вулицю разом із голою кабацькою.
Хоча серце його, як нам відомо, було вже зайняте, але молода красуня завжди мала право на його уяву.
Багато можу я нарахувати поцілунків, відколи цим займаюся, але жоден не залишив у мені настільки довгого, такого приємного спогаду.
Нестача сміливості найменше вибачається молодими людьми, які в хоробрості зазвичай бачать гору людських достоїнств та вибачення усіляких вад.
Обидва вони були щасливі теперішнім і мало думали про майбутнє.
Будучи молодим і запальним, я обурювався на ницість і малодушність наглядача, коли цей останній віддавав приготовлену мені трійку під коляску чиновного пана. Так довго не міг я звикнути і до того, щоб розбірливий холоп обносив мене стравою на губернаторському обіді. Нині те й інше здається мені гаразд. Справді, що було б з нами, якби замість загальнозручного правила: чин чину шануй, увелося у вжиток інше, наприклад: розум розуму шануй? Які б виникли суперечки! І слуги з кого починали б страву подавати?