— Аж надто ви потворні для фей. — сказала вона.

— Айє, ну зазвичай вам підалися феї  всяких гарненьких квіток, чи бач, — відповів Роб Всякограб, вигадуючи на ходу. — А ми феї  кропиви, полину та будяка, зрозуміло? Воно було б нечесно, якби тільки у гарних квіток були б феї, чи не так?

Відьми майже нічого не бояться, пояснювала міс Тік, але найдосвідченіші і наймогутніші, хоч і не говорять про це вголос, бояться того, що вони називають«звернутися до зла». Занадто легко дозволити собі одну-другу маленьку жорстоку витівку тільки тому, що в тебе є сила, а в інших її немає ; дуже легко почати думати, що люди навколо мало що означають; дуже легко вирішити, що уявлення про добро і зло поширюються на будь-кого, тільки не на тебе. Але варто піти цією доріжкою, і скінчиш свої дні одна в пряничному будиночку, мерзотно хихикаючи, пускаючи слини і вирощуючи бородавки на носі.

— Коли я була маленька, всі думали, що я близнюки, — сказала відьма через плече. — А потім… вони вирішили, що я втілення зла, — закінчила вона  через інше плече.
— І вони мали рацію? — спитала Тіффані.
Обидві половини тітоньки Врівень із приголомшеним виглядом повернулися до неї:
— Хіба можна ставити людям такі запитання!
— Ммм… але ж це очевидне питання, — сказала Тіффані. — Адже якщо людина у відповідь скаже:«Так, я втілення зла! Муа-ха-ха!», це заощадить купу часу, правда?

Ніколи не бреши, але завжди говорити правду не обов'язково.

Думки будь-якого чоловіка біжать дуже швидко, але часто зовсім не в той бік.

Якось вона заплатила п'ять яєць мандрівному вчителю за ранковий урок«Чудеса Всиленной». Ціна за урок була висока, але воно того варте. Вчитель був трохи не в собі, навіть для вчителя, але в його словах був безперечний сенс. Він сказав, що найбільш дивовижним у всесвіті є те, що рано чи пізно все існуюче буде зроблено з того, що вже колись існувало, хоча на це може знадобитися не один мільйон років. Діти захихикали, хтось почав сперечатися, але Тіффані вже знала, що крейда їхніх пагорбів колись була крихітними живими істотами. Все перетворюється на щось, навіть зірки.

Він був одружений не так довго, але у будь-якого одруженого чоловіка досить швидко виробляється особливе чуття, цілий ряд почуттів від шостого і далі, які підказують йому, що він ось-ось виявиться горло в неприємностях.

Чому ми йдемо? Щоб можна було повернутись назад. Щоб новими очима та у нових фарбах побачити покинуте тобою місце. Повернутись зовсім не те, що ніколи не покидати його.

— Так не повинно бути.
— Не буває так, як має чи як не повинно. Буває лише те, що трапляється і те, що ми робимо.