- Я сказав правду!
- Правду? для кого?
- Для мене!
— Допустимо, але чому ти вирішив, що твоя правда потрібна комусь, крім тебе самого?

Час має звичай зарубцьовувати рани. Так, вони будуть нити. Сірими осінніми вечорами. У разі зміни погоди. Після тяжкого похмілля. Але хворіти по-справжньому вже будуть нездатні. І в цьому головна краса життя: безперервний рух.

Ти бачиш найкраще, що є в чужих душах, і для тебе воно важливіше за чорність, що живе там. А темрява, між іншим, дуже часто підпорядковує собі світло, якщо той недостатньо сильний. Напевно, тобі треба стати трохи черствішим серцем... щоб вижити.

Не виставляй себе більшим дурнем, ніж ти є — не вибачайся за те, що вибачень не вимагає.