Жарт, як і справедливість, народжується разом із промовою.

По-твоєму, треба виконувати обіцянки. Резонно, резонно, ось ти й виконуй. Але, сам поміркуй, такі правила хороші для слуг, дітей, жінок, взагалі для людей, але не для великих учених, мислителів і мудреців. Ні, для людей, але не для великих учених, мислителів та мудреців. Ті, хто причетний до таємної мудрості, вільні і від міщанських правил, і від міщанських радощів. Доля наша, мій хлопчик, висока і незвичайна. Доля наша висока, ми самотні.

Проте, відповідаючи так, Дігорі думав про свою матір, і про свої надії, і про їхній крах і тому таки додав, ковтаючи сльози, ледве вимовляючи слова:
— Будь ласка... ви не могли б... якось допомогти моєї мамі?
Тут, з горя, він уперше подивився не на важкі лапи лева..., а на обличчя... і неймовірно здивувався. Він побачив, що левові очі сповнені блискучих сліз, таких великих, наче лев журиться про маму більше, ніж він сам.
— Сину  мій, синку, я знаю. Горе у нас велике. Тільки в тебе і маю горе в цій країні. Будемо ж добрі один до одного.

Там немає  жодних подій – дерева ростуть, і більше нічого.