Мене завжди дивувало, як несподіваний збіг обставин часом докорінно змінює наше життя. Ніхто не помічає як шматочки невидимої головоломки самі собою складаються в єдину картину, і це неминуче призводить до потрясінь.

Може, у житті настає такий момент, коли щастя позаду, а від майбутнього вже нічого вже нічого не чекаєш? Може, це і є старість? Коли сьогодні ти обговорюєш лише вчорашній день, коли справжнє — це не більше ніж прояв ностальгії, сором'язливо захований за безтурботним сміхом?

Вогонь - вірний союзник людини, але він небезпечний для дитини, яка не знає, як з нею поводитися. Такими є і деякі знання. За мірками історії, люди поки що зовсім діти. Киньте погляд на наш світ, і ви побачите, як ми неосвічені.

Я чув скрип кожної сходинки, коли вона  спускалася на перший поверх, скрегіт петель, коли вона зачиняла за собою двері, через прочинене вікно до мене долинав звук її кроків, коли вона віддалялася від мого будинку. Набагато пізніше я дізнався, що вона зупинилася за кілька метрів від нього і сіла на низеньку кам'яну огорожу: що вона чекала світанку і десять разів хотіла схопитися і повернути назад, що вона вже пішла назад, туди, де я повертався в ліжку, не маючи сил. заснути, але тут з'явилося таксі.

Справа не в тому, що чоловік чи жінка повинні бути ідеальними, а в тому, що вони мають спільного. Велике кохання виникає в той момент, коли зустрічаються дві людини, здатні віддати себе один одному.

Трапляються дні, коли начебто не відбувається нічого особливого, але на тебе раптово накочує неймовірне щастя ; ти перебираєш старі речі або, підійшовши до прилавка стариків, раптом бачиш таку саму іграшку, яка була в тебе в дитинстві, або хтось ніжно бере тебе за руку, або лунає дзвінок, якого ти вже не чекав, або тобі кажуть що- небудь хороше, або твоя дитина обіймає тебе - він нічого не просить, тільки хоче на хвилинку відчути твоє кохання. Трапляються такі благословенні дні, коли тебе радує знайомий запах, сонячний промінь, що пробився через штори, шум  зливи за вікном у момент пробудження, снігна тротуарі або прихід весни і бруньки, що лопнули.

Одна з найбільших проблем у нашому житті – розібратися, хто тобі друг.

Не так просто позбутися дитячих спогадів. Вони невідступно переслідують вас у дорослому житті, ніби настирливі примари. У діловому костюмі з краваткою, в лабораторному халаті або наряді клоуна ви все одно залишаєтеся тією ж дитиною, якою були давним-давно.

Втратити кохану людину — це страшно, але ще страшніше ніколи її так і не зустріти.

— Думаєте, десь там є життя?
— Серед ста мільярдів галактик, у кожній із яких сто мільярдів зірок і майже стільки ж сонячних систем? Імовірність того, що ми у Всесвіті одні, майже дорівнює нулю.