Веніамін Каверін. Перед дзеркалом
Так буває, коли, слухаючи музику, думаєш про«своє», і виявляється, що«своє» — це та сама музика, яку ти таки чуєш.
Так буває, коли, слухаючи музику, думаєш про«своє», і виявляється, що«своє» — це та сама музика, яку ти таки чуєш.
Ви навіть не можете уявити, як часто доводиться брехати на кожному кроці. Іноді навіть хочеться сказати правду, я спробувала, але перестала, помітивши, що її й сприймають як брехню.
Я сиджу на березі подовгу, годинами, і забуваю про все сумне і негарне, і думаю, що без краси людині немає сил жити. Вам не здається, що сприйняття краси – не менш сильний інстинкт, ніж доброта та співчуття до людей?
Чоловік любить у жінці себе, тобто створення своєї волі та уяви.
Я боюся, що Ваша делікатність тримає в полоні Вашу щирість.
Війна закінчилася п'ять років тому, але для багатьох вона ще продовжується. У поодинокій сім'ї не було втрат, і вони не забуті. Не рідкість і досі зустріти молоду жінку в жалобі за чоловіком, який загинув на Марні або під Верденом. А скільки інвалідів, сиріт, знедолених матерів! Як часто й у святкові дні бачиш у вікні бліде, скорботне обличчя, яке виглядає через відігнуту фіранку.
Годинник створений для того, щоб не запізнитися на лекцію або на побачення, а ти, дивлячись на них, думаєш про те, що таке час.
«Будинок» — це ж не господарство, не«спільне квартирування», як ти казав, навіть не діти.«Будинок» - це коли одне від одного нічого не приховують. Адже сьогодні у нас із тобою –«дім».
Любов зовсім не абстракція, а така ж речовинність, як голод чи спрага! Така ж пристрасть як опіум, від якої, кажуть, не можна вилікуватися.
Це здасться тобі наївним, навіть безглуздим, але таємна надія, дурна надія, що ти любиш тільки мене, ніколи не залишала мене. Може, тому, що всі мої зустрічі з іншими це ти.