Іноді наші слова говорять одне, а тон нашого голосу говорить зовсім інше.

Якщо, закохаючись, ми і переслідуємо якусь мету, то це втекти від самотності і, можливо, покінчити з ним назавжди, одружившись.

Ласкаво просимо до справжнього сімейного життя! Туди, де раковина завжди забита волоссям, а дзеркало прикрашають мильні бризки, де сперечаються, чи потрібно піднімати сидіння унітазу. У світ, де черевики розбредаються по передній, ящики не закриваються, де пальто не визнають плічок, а шкарпетки пропадають безвісти. У цьому світі можна поранити поглядом та словом. Там закохані можуть стати ворогами, а будинок полем битви.

У тих, хто батьківського кохання не знав, мова кохання формується теж. Але він не зовсім правильний. Вони – ніби неписьменні діти зі мізерним запасом слів.