Пушкіна жорстоко тисне цензура. Він просив собі іншого цензора. Йому призначили Гаєвського. Пушкін кається, але пізно. Гаєвський до того наляканий гауптвахтою, на якій просидів вісім днів, що тепер сумнівається, чи можна пропустити до друку звістку на кшталт того, що такий король помер.

Точність і стислість — ось перші переваги прози. Вона  вимагає думок і думок - без них блискучі вирази ні до чого не служать.

Наше суспільне життя – сумна річ. Це відсутність громадської думки, це байдужість до будь-якого обов'язку, справедливості та істини, це цинічна зневага до людської думки та гідності — воістину можуть привести до відчаю.

Те, що відбувається в цьому підломі світі, мучить мене і наводить жахливу тугу.