Одна з причин, через яку в минулі роки мені почало подобатися звалище, було те, що вона ніколи не залишається колишньою, вона  рухається як щось величезне і живе, розповзаючись як величезна амеба, поглинаючи землю і сміття.

Іноді мої думки не можуть між собою домовитися, та й почуття теж; не мозок, право слово, а ціле народне зібрання.

Якщо ми справді такі злі й тупі, що готові закидати один одного всіма цими чудесними водневими та нейтронними бомбочками, то, може, й на краще, якщо ми колективно накладемо на себе руки, перш ніж лізти в космос знущатися з якихось інопланетян.