— Яка головна спокуса у житті? — Запитали учні Ходжу Насреддіна.

— У житті учня — поганий вчитель, — відповів Ходжа, — у житті працівника — предмет праці, у житті вчителя — старанний учень.

Осмислення особистих переживань схоже на роботу патологоанатома; а заспиртовані шматочки можна передавати для вивчення в інститут самоаналізу або виставляти на ярмарку соціальних контактів.

Будь—яку думку можна пристойно одягнути в слова ; але відбиток ***ства на обличчі невикоріним.

Я твердо знаю: у світі має бути лад… Я на це сподіваюся. Боязко. Іноді.

— Утлай човен мого«я» зовсім загубився в океані Буття, — поскаржився Ходже Насреддіну учень.
— Бережися гострих зубів акул Неприборканих Пристрастей і чіпких щупалець восьминога Душевної байдужості, — порадив мудрець, — і рівні пасати Божественного Промислу обов'язково винесуть тебе до архіпелагу Самопізнання.

Життя дає мені їжу для роздумів, але переварити її мої мізки не в змозі. Чи це повинен робити шлунок?

Що таке благородство? Це здатність забити потужний гол у ворота противника, а потім особисто їх заштопати.

Посмішка Мудрості іноді змагається з посмішкою Фортуни — і що в цьому випадку ти віддаси перевагу, любий читачу?

Людина, здатна самоствердитися на будь-якому матеріалі.

Мені не особливо подобаються мої життєві тупики, але лабіринт загалом справляє приємне враження.