Сміятися краще, ніж плакати. І людина сміється. Мабуть, свого часу він змушував себе сміятися, як змушував себе спати при відкритій кватирці, займатися вранці гімнастикою та чистити зуби. А потім нічого, звик. І тепер сміх виривається з його горла мимоволі незалежно від його бажання. Якщо ви бачите американця, що сміється, це не означає, що йому смішно. Він сміється лише тому, що американець повинен сміятися. А скиглить і сумують нехай мексиканці, слов'яни, євреї та негри.

Як приємно бути діловим, коли нема  ніяких справ.

Культурний американець не визнає за вітчизняною кінематографією права називатися мистецтвом. Більше того: він скаже вам, що американська кінематографія – це моральна епідемія, не менш шкідлива та небезпечна, ніж скарлатина чи чума. Усі чудові досягнення американської культури – школи, університети, література, театр – усе це прибито, приголомшене кінематографією.

Апетит йде під час їжі.

Можна бути милим і розумним хлопчиком, чудово вчитися в школі, чудово пройти курс університетських наук — і після кількох років справного відвідування кінематографу перетворитися на ідіота.