Етель Ліліан Войніч. Овід
Ми не маємо права вмирати тільки тому, що це здається нам найкращим виходом.
Ми не маємо права вмирати тільки тому, що це здається нам найкращим виходом.
Я вірив у вас, як у бога. Але бог – це глиняний ідол, якого можна розбити молотком, а ви брехали мені все життя.
Але ж і смирний кінь стане брикатися, якщо постійно смикати поводи.
- Я думаю, - повільно сказав Овод, - що мертвим краще залишатися мертвими. Минуле важко забути. І на місці вашого друга я залишився б мертвим. Зустріч із привидами – річ неприємна.
Камінь, що лежить на дорозі, може мати найкращі наміри, але все-таки його треба прибрати.
Навіть і дві хвилини не хочу бути серйозним, друже мій. Ні життя, ні смерть не варті того.
Безпросвітною ямою міг виявитися невідомий світ, але навряд чи в ньому буде стільки вульгарності та бруду, скільки залишається позаду. Нема про що пошкодувати, нема на що озирнутися. Жалюгідний світ, сповнений низької брехні і грубого обману, — болото, що стоїть, таке дрібне, що в ньому не можна навіть потонути.