Давид Фонкінос. Ніжність
Він умів читати сльози. Сльози Наталі. Він підійшов до неї і міцно обійняв, наче хотів охопити руками її страждання.
Він умів читати сльози. Сльози Наталі. Він підійшов до неї і міцно обійняв, наче хотів охопити руками її страждання.
Одного разу хтось із подруг їй сказав: ніхто тебе не зупиняє, тому що в тебе хода жінки, за якою женеться час.
Чому якась дрібниця, якийсь жест накладають на нас такий відбиток, роблять мізерні секунди сенсом цілої епохи? У його спогадах обличчя Наталі затьмарювало і роботу, і сімейне життя. Він міг написати цілу книгу про коліни Наталі, але не міг запам'ятати улюбленого співака власної дочки.