Анатолій Приставкін. Ночувала хмарка золота
Зброя чомусь завжди красива. І навіть чим небезпечніші, тим зазвичай красивіші.
Зброя чомусь завжди красива. І навіть чим небезпечніші, тим зазвичай красивіші.
Може, від жахливого здогаду, що не чекає нас на новому місці ніяке щастя... Ми просто хотіли жити...
Навіщо плакат! Не треба... Ми буде їхати, їхати, і ми приїде, так?
«Я думаю, що всі люди – брати», – скаже Сашка, і вони попливуть далеко-далеко, туди, де гори сходять у море і люди ніколи не чули про війну, де брат убиває брата.