... і тільки поїзд стукав колесами, щось підтверджуючи:«Так, так, так, так, так, так, так...»

Ніколи й нікому він не відкрив би таємниці заначки. Це все одно, що себе віддати. Але Алхузур тепер був Сашком...

Нам було страшно не через те, що ми могли загинути. Так буває моторошно загнаному звірку, якого спіткало невідоме механічне чудовисько, не випускаючи з коридору світла! Ми як маленькі звірята, шкірою відчували, що загнані цієї ночі, цієї кукурудзи, цих вибухів і пожеж...

Поганих народів немає, бувають лише погані люди.