Я не говорю, що не вірю в сучасну літературу. Просто не хочу гаяти час на читання речей, що не пройшли хрещення часом. Життя коротке.

Мабуть, серце ховається у твердій шкаралупі, і розколоти її мало. Може, тому у мене до ладу не виходить любити.

Як це чудово - жити.

Ми лише ділимося один з одним своєю недосконалістю.

Потрібно виплескувати почуття назовні. Гірше якщо перестати це робити. Інакше вони накопичуватимуться і твердітимуть усередині. А потім помирати.

Це ж чудово, коли хтось когось любить, і якщо кохання це від душі, то ніхто не кидається по лабіринтах.