Ти можеш практично все і при цьому майже нічого не вмієш.

Я хотів було в якісь повіки вчинити чесно: негативно помотати головою, завищати і вискочити на вулицю, пробивши головою шибку. Але натомість мовчки кивнув. Все як завжди.

Задавати питання має сенс лише після того, як остаточно переконався, що самої відповіді не знайдеш. Тобто дуже, дуже рідко.

Насамперед проблеми завжди були зовні. А тепер, виходить, усередині. Тобто я сам, з усіма своїми чудовими потрухами і є моя головна проблема. Який шматок себе відрізати і викинути на смітник — так, виходить, постає питання.

Є чимало речей, зрозуміти які неможливо, але при цьому цілком можна мати з ними справу, якщо вміючи.

На тобі не те що обличчя, на тобі вже навіть пики немає. Одна фізіономія залишилася. Витягнута і похмура, дивитись боляче.

Ясне розуміння проблеми – половина успіху.

Нема нічого неможливого. Ні для тебе, ні для мене, взагалі ні для кого. Важко багато, та що там, майже все у житті важко. Але "неможливо" - це безглузде слово. Небезпечна, хибна ідея. Даремно ти в неї так вчепився.

Мій успіх теж, звичайно, та ще дурниця. Уся в мене.