– А іноді мені сниться, що я падаю. Адже ми все частенько падаємо, Ільмаре… А коли падаєш, головне – не злякатися. Усі біди походять від страху. Варто тобі злякатися, і страх починає зростати. Руки втрачають силу, думки застигають, воля тане - і ти віддаєшся у владу жаху. Дивишся, як наближається земля, чуєш, як тріщать крила... і нічого не можеш зробити. Страх народжує лише страх.

– У кожній людині поховано тисячі інших людей, – м'яко відповів Антуан. - Десятки тисяч. Ті, ким він міг бути. У кожному з нас захований і поет, і злодій, і душогуб, і святий, і моряк, і летун. Нам не дано прожити тисячі життів, ми вибираємо з них одну-єдину, часто помиляючись при цьому. Але коли ми зробили колись вибір… треба пам'ятати, ким ти міг стати. Треба нести у собі всі свої не прожиті життя.