- Я туди не полезу, і не просіть! — вигукнув Горацій. Але одразу три вибухи поспіль струснули будівлю, обрушивши на наші голови уламки бетону, і раптово Горацій відштовхнув мене і почав спускатися зі словами: — Перепрошую, чепурних пропускаємо вперед! Геть з дороги!

... Деякі знання найлегше поширювати за допомогою міфів.

Хватка на моєму горлі ослабла. Я зробив свій перший вдих за кілька хвилин. І тут шепіт, який я виявив у собі, піднявся з мого живота, пройшов крізь горло і вирвався з рота, утворивши слова, які не нагадують жодну з відомих мені мов. Проте значення цих слів я знав.
Пішов.
Геть.

— Навіщо подавати хибну надію? — спитав Енох. - Це жорстоко.