Олександр Сергійович Пушкін. Мідний вершник

Люблю тебе, Петра творіння,
Люблю твій строгий, стрункий вигляд,
Неви державна течія,
Береговій її граніт,
Твоїх огорож візерунок чавунний,
Твоїх задумливих ночей
Прозорий сутінок, блиск безмісячний,
Коли я в кімнаті моїй
Пишу, читаю без лампади,
І я сни
Пустельних вулиць, і світла
Адміралтейська голка,
І, не пускаючи темряву нічну
На золоті небеса,
Одна зоря змінити іншу
Спішить, давши півночі ночі.

Докладніше

Олександр Сергійович Пушкін. Мідний вершник

На березі безлюдних хвиль
Стояв він, дум великих сповнень,
І вдалину дивився. Перед ним широко
Річка мчала; бідний чолн
Нею прагнув самотньо.
По мохистих, топких берегах
Чернелі хати тут і там,
Притулок убогого чухонця;
І ліс, невідомий променям
У тумані захованого сонця,
Кругом шумів.
І думав він:
Звідти загрожувати ми будемо шведу,
Тут буде місто закладено
На зло гордовитий сусід.
Природою тут нам судилося
в Європу прорубати вікно,
ногою твердою стати при морі.
Сюди за новими хвилями
Всі прапори в гості будуть до нас,
І заспівуємо на просторі.

Докладніше