Щоденники пишуться не для того, щоб їх читав хтось, крім автора... Сенс щоденників у тому, щоб їх писати.

Натякнути їм на те, що діється в мене в душі, рівнозначно прохання про допомогу, але я не готова прийняти допомогу, так що моя доля – носити маску і старанно посилати сигнали«все добре», але не«відмінно», інакше це викличе підозри.

Раніше я не розуміла, що змушує людей бігати, але тепер я бачу, що це пов'язано з тим, як працює думка. Коли людина швидко та довго біжить, мозок поступово відключається. Думки стають тьмяними та нешкідливими. Іншими словами, ті, хто бігає, від чогось тікають. Поки вони біжать, все гаразд. Варто їм зупинитись, проблеми повертаються.

Я забула тебе забути.

Добре все ж таки бути мужиком. Можливо я інакше переживала б свій біль, якби я був чоловіком - трахкала б усіх підряд до втрати почуттів.