... Це не щоденник, а історія хвороби...

Ах, Ганно, велике горе в тебе буде незабаром, якщо ти мене кохала...

Перша хвилина: відчуття дотику до шиї. Цей дотик стає теплим та розширюється. У другу хвилину раптово проходить холодна хвиля під ложечкою, а потім починається незвичайне прояснення думок і вибух працездатності. Абсолютно усі неприємні відчуття припиняються. Це найвища точка прояву духовної сили людини. І якби я не був зіпсований медичною освітою, я сказав би, що нормально людина може працювати тільки після уколу морфієм. Справді: куди, на біса, годиться людина, якщо найменша невралгійка може вибити її зовсім із сідла!

Та чому, зрештою, кожній своїй дії я маю вигадувати привід?

... Попереджаю всіх, кому випаде на долю така сама доля, як і мені, не намагатись замінити морфій кокаїном. Кокаїн - найгірша і підступна отрута.

Давно вже відзначено розумними людьми, що щастя як здоров'я: коли воно в наявності, його не помічаєш. Але коли пройдуть роки, як згадуєш про щастя, як згадуєш!

Розпад особистості - розпадом, але все ж таки я роблю спроби утримуватися від нього.

...Побіг до будинку, як до місця порятунку, нічого не бажаючи, крім того, щоб у мене не розривалося серце...

Затишна річ гасова лампа, але я за електрику!

Я знаю: це суміш диявола з моєю кров'ю.