Кохання, яке я відчувала до нього, була не більш ніж слабкою луною тієї, яку я впустила одного разу... і моє серце було далеко—далеко, блукаючи разом з моїм вітряним Ромео...

Я розправила плечі і рушила вперед, щоб зустріти свою долю, з тим, хто невіддільний від моєї долі.

Я й не розраховував так легко переконати тебе. Думав, виникнуть непереборні труднощі і ти будеш настільки впевнена в правді, що доведеться годинами вичавлювати з себе брехню... Я брехав... Пробач мені, вибач, що завдав біль...
Я тисячу разів повторював, що люблю тебе, а ти дозволила одному-єдиному слову підірвати віру в мої почуття?
Як же висловитись, щоб ти повірила? Що мені сказати, щоб ти мені повірила? Ти не спиш і не померла. Я тут, і я люблю тебе. Я завжди любив тебе, і я завжди любитиму тебе.

"Не обіцяй мені нічого", - прошепотіла я. Якщо я дозволю собі сподіватися, але це ні до чого не приведе... це вб'є мене. Після того, як всі жорстокі вампіри виявилися нездатними мене прикінчити, надія зробить цю роботу за них.

Це буде так, ніби мене ніколи не було.

Чи бачиш, я не можу існувати у світі, де немає тебе...

Не можна пам'ятати, неможливо забути – це мій хрест.

... Але знаєш, що найважливіше. Якщо тебе не буде поряд, мені небеса не потрібні.

За скромні успіхи доводилося розплачуватись всепоглинаючою апатією — з болю та порожнечі я вибирала порожнечу. Отже, зараз повернеться біль.

Кохання дає іншій людині силу, здатну зламати тебе.