Олег Рой. Мир над прірвою
Усі люди мають страхи. Навіть коли одні йдуть, їхнє місце приходять інші.
Усі люди мають страхи. Навіть коли одні йдуть, їхнє місце приходять інші.
Хтось закохується у п'ятдесят і щасливий, хтось – у чотирнадцять і перше розчарування йому вистачає на все життя. А є люди, які жодного разу не відчували нічого схожого і таких чимало.
Є жінки сліпучі, є привабливі, а є просто милі. Таких милих ні на кого не змінюють. Блікують поряд з милою жінкою будь-які красуні.
Речі, від яких хочеться померти відразу, зараз же, не сходячи з місця, згодом стають швидкоплинними спогадами. Навіть ніби й не твоїми, а ніби прочитаними у книзі про чуже життя.
Нестерпно важко вижити після того, як твоє життя переломилося навпіл, і майже неможливо пережити це ще раз.
Іноді випити тягне не так через слабкість волі, як через байдужість до свого життя.
Не найкраща звичка – є ночами. Проте перевірений засіб від сумних думок.
Відмінна успішність у школі зовсім не гарантує таку ж відмінну долю.
Яка це розкіш – бути таким, яким ти є, без вічного бажання отримати за це чудову оцінку.