Генрі Каттнер. Механічне его
Мартін отримав оптимальну рефлекторну схему свого щасливого прототипу, людини, яка найповніше підпорядкувала собі своє середовище.
Мартін отримав оптимальну рефлекторну схему свого щасливого прототипу, людини, яка найповніше підпорядкувала собі своє середовище.
Глядачі звикли чекати від кіностудії« Вершина» помиїв, і їх навіть привчили любити ці помиї.
Екран заблищав, зашелестів, і на ньому замиготіли уривчасті епізоди — хор русалок, танцюючи на хвостах, рухався вулицями рибальського села. Мартіну здавалося, що мерзотніше цього на плівку не знімалося нічого і ніколи.
Діді була така неймовірно гарна, що за законом компенсації не могла не виявитися неймовірно дурною. І людина, яка міркувала так, не обманювалася.
Кіномагнат був змушений жити в середовищі професійних художників, і його нудило невиразне відчуття, що здатність примножувати капітали чимось ганебна.