Коли очі спрямовані у небо, у яких відбивається небо. Коли дивляться на болото – відбивається болото. Наша воля та вибір у тому, куди очі звернути. Приведи трьох друзів у музей – один побачить картину, інший – гарненьку дівчину, а третій – що у охоронця шкарпетки різного кольору.

На жаль, щоб людина щось зрозуміла, вона повинна обпектися, і не раз. Розуміння приходить лише через біль та страждання. Розуміння ж, не підкріплене болем, нестійке та скороминуще.

Багатослівність – форма ввічливої ​​істерики.

Тупо і нездорово любити того, хто тобі навіть і не друг, кому ти просто по-людськи не довіряєш.

"Так вийшло" - з цієї фрази вийшов би чудовий епіграф до будь-якого людського життя.

Колишній найкращий друг вже ніколи не може стати просто добрим знайомим. Коли напруження дружби падає, завжди виникає збентеження та загальна гостра незручність. Навіть "привіт!" завжди говориш із протезною посмішкою. Кого пустив одного разу в душу, просто так уже не проженеш. Там назавжди залишиться його порожній стілець.

Від долі нікуди не втечеш! Особливо якщо ця доля швидше бігає...

Світло дає все поступово. Просиш яблуню — отримуєш насіння. Проростиш — ось вона, твоя яблуня, вдячна твоїм рукам і пов'язана з тобою навіки. Не проростиш — тоді й доросле дерево занапастило б, якби отримало його одразу.